Школьное сочинение - Характеристика А. Карениной Л

Характеристика Анны Кареніної
Юна дівчина по суті не знаючи світ, людей, різні обставини життя, ще жодного разу Анна не відчувала сильних емоцій, виходить заміж, не з великого кохання, за державного діяча, графа Кареніна, який бувлише вигідною партією. Адже, завдяки цьому шлюбу Анна матеріальну забезпеченість, улюбленого сина, якому приділяла всі свої ласки і тільки на ньому зосереджувала свою увагу. Але Анна не мала найголовнішого і найважливішого, як і для будь-якої жінки – це кохання. Адже без нього дівчина гасне, меркне, немов свічка, перетворюючись на воскову фігурку або ж спочатку так жодного разу і не зігрившись, як Кареніна, яка на початку була в багатодітній сім’ї, де навряд чи її заохочували добротою і щирими почуттями через нестачу часу та сил; потім, жила в формальних відносинах з «сухим» чоловіком, який все сприймав, як належне і не вважав за потрібне удостоювати Анну хоча б маленьким компліментом. Звичайно, що після зустрічей з красенем, справжнім ловеласом Вронським. Анна Кареніна не бажає повертатися до одноманітного сімейного життя, яке вже ставало нудним. Вона ніби пожвавішала після сну, знову відчувала веселощі, новий інтерес. азарт, спокусу перед ласим шматочком. У Анна зароджувався злий дух кохання, який збирався опускати її в пучину пристрасно-палаючого солодкого пекла, що з нею і відбувається.
 Віддавшись своїм поривам почуттів, незважаючи на те, що довгий час бігла від них і ховалась, Анна Кареніна, не вміючи і не бажаючи лицемірити і жити в брехні, як інші, вона втрачає все: сина, якого відбирає чоловік, самого чоловіка, свою честь та гордість, від неї відвертається суспільство, зневажаючи і ображаючи Анну, бо заздрять їй. Волелюбна, духовно обдарована, розумна і з надзвичайною силою волі жінка стає загнаною твариною, яка давиться і вмирає від ніжності, яку нікому віддати, Вронський починає вже нею тяготитись.
 Анна Кареніна думає, гадає плани дій і ще більше путається у своїх думках, де розв’язка всьому є тільки одна – смерть. Кареніна немає ні друзів, ні справи, яка могла б її відвернути від цієї думки. Вона вже ставить під сумнів свою любов до сина: «Я тоже думала, что любила его, и умилялась над своею нежностью. А жила же я без него, променяла на другую любовь и не жаловалась на этот промен, пока удовлетворялась той любовью.». Вона впевнена, що Вронський її перестав кохати. І після нескінченної жалості до себе, Анна кидається під поїзд, з думкою про те, що коли її будуть згадувати, то люди будуть звинувачувати себе у її загибелі.
 Нажаль «під колесами» Анна жахнулась того, що робить, але було вже пізно, її «свічка» затріщала, стала згасати та потухла.
 Образ Анни КАреніної дуже суперечливий. І для себе я до сих пір не визначила свого остаточного відношення до неї. З одного боку, я її розумію, як жінку. Але залишити своїх двох дітей на призволяще, досить егоїстично та жорстоко. Л.Н.Толстой показує, що сенс життя людини – робити добро, допомагаючи іншим, із щедрістю відноситися до інших, до всіх. Виходить, Анна не виконала своїх обов’язків, як людина перед світом, а лише прагнула задовольнити свої бажання.