Не так зелёный Я юнЕц В ДВЕ ТЫСЧи ДЕВок Я уж вЛЕЗ

и в девятнАдцать моих лет - Я семИ СОТ дитЯт отЕц
   (ОткровЕния АСм Пушкина Осенью 18ГГ-го ГОДа)

                И АНЬКа Ке - лишб ьлдбкл с-ВИДу -
                невероЯтно хорошА!
                Я скажу  ПРАВдц - не в обИду -
                у НЕЙ прекрАснее - душА!

          БогАта ЛЮДская натУра,
          могУчий ВЕКТор - НАШ инстИнкт;
          БогАта ЛЮДская культУра, 
        И МЫ - меж НИМи - ВСЕ висИм!

             Пред Анькой Керн я унидАлся -
             В НЕЙ возжелАлось побывАть!
             ЕЁ красОй я поражАлся,
             влеклО в убОгую кровАть...

     Я нИзок рОстом - не душОй,
     не САМый глУпый в Этом СВЕТе! 
     МОЙ инструМЕНТ весьМА большОй -
     осОбо ж НОЧЬю на расСВЕТе...

       Не так зелёный Я юнЕц -
       как  ВАМ поКАЖет бЕглым взглЯдом!     ПокА ж не дед, но уж отЕц
    Пока не дед, да ж уж отец
     и с ДЕВкой был - не только рЯдом!


    ЛицЕйский ШКОЛяр я = юнЕц -
    В ДВЕ  ТЫСЧи ДЕВок Я уж вЛЕЗ!
    и в 19 девятнАдцать моих лет
    Я семИ СОТ дитЯт отЕц!

    И АНЬКа Ке - лишб ьлдбкл с-ВИДу -
    невероЯтно хорошА!
    Я скажу  ПРАВдц - не в обИду -
    у НЕЙ прекрАснее - душА!



        Я ж - прОшу пробАчення - за моЕ нэбАчення,
        та помылкЫ-ошИбки - малЭньки та шИбки!
        Бо ж я не мОжу текст СВIЙ переВIРити -
        наОщупь, навпомаыкЫ!
        Та й неМА людНй - щоб менI допомогтИ!
        А в гОлову ж - ЛIЗуть думкЫ - та ще й такI-сякI!
        А дУмкАми ж - трЭба пожилЫтысь -
        бо ж - НИКуды мэнИ дИтЫтысь:
        бо ж ДУМКу мэнИ - нэ просто навивАють та всэлЯють, -
        ДУМКИ ж мэнI ЦI (та i не тIлькы ЦI - усI) -
       в гОлову, в мозОк встомлЯють, всiллЯють, СИЛою  всиллЯють,
       в ТIЛо - в уСЭ ж TIЛo ТЭ - втiлЯють!
   ,И.Крыленко: ДонЕцьк:  24 октябрЯ 2820-го -   уЖЕ 7-МОЙ    = седьМОЙ ГОД = 
  ДЛЯ ДонЕцька - ВЖК СЬОМий РiК - ВСЕ ЩЕ бойовОго й больовОго


      В Это время 93 года назад рождена ГАнна Iванiвна КрилЕнко -
 в 17 лет  (12 апреля 1945-го) разОрванная МИНОй -
 на МИННом поле у города Обер-ГАузен -
 когда бежала помОчь раненому солдату


Рецензии