Пізня осінь
Жовте листя вкрило сад.
Осені останній лад.
Незабаром вже зима
Снігом вкриються дома.
Клен на зиму оголився.
Дрібним дощиком умився.
Засинає до весни.
Потопа в солодкі сни.
Там позаду тепле літо.
Все теплом було покрито.
На світу все спочивало
І росло, та було мало.
Було мало дня і ночі,
Прохолоди опівночі
І жадалось, що безпечне
Життя буде безкінечне.
Та настала пізня осінь
Сонця стало мало зовсім.
З неба сіє дощик сірий
До зими немає віри.
Листопад 2018
Арт 295 Поздняя осень
© Copyright: Евгений Рослик, 2020
Свидетельство о публикации №220110301010
Свидетельство о публикации №220110301010
Рецензии
