Метелики п д склом

Перевод  Петро Домаха. Страница переводчика здесь:

http://proza.ru/avtor/dionisiy


Текст произведения на русском языке здесь:

http://proza.ru/2020/09/24/1238




Д.Г

Ти не знаєш, навіщо людям потрібно, щоб їх пригадували?
Що дає їм замариноване минуле?
Я б хотіла, щоб минуле, яким би воно не було хорошим - позбавило душу мою громадянства. Назавжди ...
Я так не люблю це слово. Назавжди. Воно якесь порожньо вируюче ...
Якщо не забирати з собою людей з минулого в сьогодення - вони стають іншими.
Ніби їх підмінили.
Ніби вони ніколи і не кохали ...
Із минулого з нами неодмінно кочують миски для юшки. Вони знають толк у вічності.
Припудрюють обличчя пилом сервантним. І нічого не чекають.
Скільки мисок ще переживе людей ...
Я впевнена, є такі миски, що особисто були знайомі з Фрейдом або Кантом.
Багато людей перетворюються в ходячі пам'ятники минулого.
Підходиш до них. Позітхаєш, поруч постоїш, і хочеться геть.
Від них навіть холодом віє як від могил.
І таке в душі велике здивування:
- Невже я тебе кохала? Або ти мене любив ...
І тоді знаходиш спільну мову з Самотністю.
 Навіть обійняти цю саму Самотність хочеться.
Самотність - як прозорий вокзал.
Миготять сотні облич. А ти чекаєш одне обличчя - рідне ...
Чекаєш ... сидиш на уявній лавці ... І в сніг і в дощ ...
Піднімаєш голову догори. Над тобою дроти, дроти ... Вони як лампаси неба.
Кожному своє. Мисці для юшки - сервант. Душі - душа. Доля - не п'яний листоноша.
Не переплутає адресат.
Ти не знаєш, навіщо людям потрібно, щоб їх згадували?
І не сьогодні - напували чаєм, кофту подавали. І кохали.
А саме при-га-ду-ва-ли ...
І про них лише хороше говорили ...
Минуле - це найвища освіта.
Чим воно гіркіша - тим червоніший диплом.
Минуле навчило мене того, що ...
Не варто вірити тим, хто говорить - кохаю.
Потрібно вірити лише тим, хто робить - кохаю ...
І як би Вас не згадували потому ...
Близькі, рідні люди живуть Сьогоденням ...
А красиві згадки з минулого - ніби метелики під склом ...


9 вересня 2020 р