Біля воріт, де храм святий,
Стояв жебрак, як раб бажань,
Бідняк сухий і ледь живий
Від спраги, голоду, страждань.
Шматка лиш хліба він просив,
Мав погляд наче тую муку,
І хтось тут камінець поклав
В його протягненую руку.
Так я благав твою любов
З слізьми гіркими та журбою;
Так почуття найкращі знов
Обдурені навік тобою.
М. Лєрмонтов
Жебрак
© Copyright: Татьяна Раевская, 2020
Свидетельство о публикации №220110500825
Свидетельство о публикации №220110500825
Рецензии