Попередня частина: http://proza.ru/2020/10/11/1781
У вранішнього лісу
іще зелена стріха,
та листя облітає,
на стежку присідає.
Злітає на дорогу,
куди веде так довго?
Підлісок наче ганок,
туману є серпанок.
Зелені голочки
високо у імлі,
модрина розсипає,
сухі униз скидає.
Веде дорога в ліс,
там дощ потужний лив,
залишив дві калюжі,
та в них є небо, друзі.
Продовження: http://proza.ru/2020/12/16/2087
8.10.2020-7.11.2020
Світлина Ігоря Винниченка:
“Уранішнє…”
В утреннего леса
© Copyright: Светлана Борщ, 2020
Свидетельство о публикации №220110701784
Свидетельство о публикации №220110701784
Рецензии
