Три патрона. Украиноязычная версия

Текст на російській мові - за посиланням:

http://proza.ru/2020/12/29/674

ТРИ ПАТРОНИ

(Уривок з роману "ДОРОГА В ОДИН КІНЕЦЬ")

 ... Гул наростав, незнайомий, в'язкий, задушливою пеленою огортаючи ясний березневий день.  Хлопчик років п'яти, що катався на санчатах на острівці із сірих залишків лютневих хуртовин, поправив сповзаючу на лоб шапку з червоною солдатською зіркою і звів зацікавлено погляд:

 - Діду! Що це?!

 - Навчання військові. Танки через село йтимуть, на дорогу не виходь, - вічно чимось зайнятий, не відриваючись від справи, відповів дід Іван.

 - Я хочу бачити, діду! Я хочу бачити!
               
Хлопчик заметушився подвір'ям в пошуках підходящого для спостереження місця, а гул все тиснув і тиснув, наростаючи. Паркан був вищий за нього, і хлопчик, долаючи тремтіння, що передалося від дрижаків землі, висунув перелякане личко за хвіртку.  Із загальної гулу виділився хрипкий гуркіт, і перший танк, розкидаючи на всі боки гусеницями багнюку, вивалився із-за повороту.  Хлопчик різко зачинив хвіртку. Смердюче тепло вихлопу т
дизеля просочилося крізь щілини, і хлопчина пропустив зо три машини, поки знайшов сили знову виглянути.

Кожен танк проходив мов хвиля.  Хлопчик встигав вихопити деталі вперше баченого видовища, - воно заворожувало і притягувало.  Він таки ступив несміливий крок за хвіртку і завмер, тримаючись рукою за косяк.  Чорні постаті хиталися в люках башт. Втомлені закопчені лиця танкістів неодмінно поверталися на постать самотнього хлопчика, і один, вочевидь, помітивши зірочку на його шапці, віддав честь, просяявши білозубою посмішкою.  Хлопчик машинально підняв долоньку до скроні.  Він вже не боявся гулу.  Він захоплювався цими великими машинами, він їх заповажав до обожнювання, але вже не боявся.

З останнього бронетранспортера солдат змахнув у його бік рукою, і щось дробом стукнуло по воротах.  Хлопчина не зводив очей з транспортера, що змотував за собою гул, поки той не зник у пелені вихлопного смогу, і лише потім огледівся. У брудній сніговій каші поблискували жовтими капсулями три холості патрони.  Хлопчик затиснув їх в кулачку і ще довго стояв; а гул все стихав і стихав, заспокоюючи навколишній світ.

Це і зумовило вибір майбутнього.  Збігалося це рішення з думкою Ангела-Хранителя і Долі, наперед знати не дано, на жаль, нікому ...


Електронна версія роману Володимира Брянцева "ДОРОГА В ОДИН КІНЕЦЬ" - на ресурсах електронних книг: Андронум, ЛітРес, і ін.