Л.Я.Сало (Коваленко)
От бачиш, Люба, все проходить:
Життя, кохання, білий сніг,
І мов би сонечком заходить,
Швидкої юності наш біг.
Життя коротке наче літо!
Немов весняна тепла мить!
І хоч душа ще не зігріта,
А вже край неба грім гримить.
Край неба, де шумлять тополі,
Де мерехтить одвічний шлях,
Отам, отам, де вітер в полі,
Де клен стоїть немов монах.
Де млин скрипить між полинами,
Де мати крізь війну іде,
Де дід з русявими синами,
Коней на водопій веде.
Минає все, та тільки пам'ять,
Тримає довго щастя дні,
Оті що голову дурманять,
Оті що терпкі навесні.
Минає день, минає вечір,
І ми минаємо як дим,
Та тільки хочеться до речі,
Лишатись вічно молодим.
23.12.2020
Любе Коваленко. Посвящение
© Copyright: Павел Сало, 2021
Свидетельство о публикации №221010402129
Свидетельство о публикации №221010402129
Рецензии
