Як швидко ж роки наші пролетять,
на небі птиці пролетять, пір’їнки,
немов над вухом кулі просвистять,
гортаючи з життя сторінки.
І не повернуться вони назад,
згорять десь там, у небі, за горами,
ми - гості всі обітованої землі,
і небожитель Головний над нами.
Адже життя - це тільки лише миг,
який потрібно цінувати серцем.
Не зміг старик, юнак не встиг, -
життя лише одне і де ті дверці?
Живем тихенько, та на жаль,
йдемо у інший світ раптово,
і не повернеться ніхто назад,
хоч створені ми знову й знову.
Давайте один одному завжди
прощать образи всі на світі,
ніщо б не трапилось, не знать біди
нікому на землі. Війна щоб згнила.
Бува, в єдину мить, роки летять,
немов на небі пташеня-пір’їнка.
Немов над вухом кулі просвистять,
і відривають із життя сторінки.
coverсія
Як швидко ж роки нашi пролетять
© Copyright: Петр Скорук, 2021
Свидетельство о публикации №221012401089
Свидетельство о публикации №221012401089
Рецензии