Не исчезают женщины...

Людмила Коротун

Жінки не зникають відразу -
по краплі, по міліметру...
Потроху холонуть їх фрази,
і губляться десь фрагменти...

Спочатку в них гаснуть очі,
і більше не світять блиском,
Вони наче зорі ночі -
далекі стають, хоч і близько...

А далі зникає радість,
і сміху змовкає дзвіночок,
І все, що ще має вартість,
ховається в серця куточок...

Частіше мовчить, безмовно,
свій погляд кудись відводить,
,,Щось трапилось?" - " Просто втома"...
Та з часом вона не проходить...

Жінки не зникають відразу -
вони наче кава, холонуть,
Потроху прощають образи,
й сльозами, як осінь мокнуть...

Така ж і смачна, й ароматна,
і вигляд чудовий має,
Та інша, де діти правду,
вже більше не зігріває...

І, начебто, жінка та сама,
та з часом помітно зміни,
Знай, просто її не стало,
вже майже до половини...

Жінки не зникають одразу...
По краплі, по міліметру...
Спочатку холонуть фрази...
А далі холоне серце...

************************************

Не исчезают женщины сразу –
По капельке, по миллиметру…
Вначале  стынут их фразы,
Теряются где-то фрагменты…

Глаза у них не молодые,
И больше не светятся блеском,
Они как звёзды ночные –
Далёким становятся светом.

Потом исчезает радость,
И смех не звенит весельем,
И всё, что имело ценность,
На донышке сердца осело.

Всё чаще молчит. И, казалось,
Свой взгляд куда-то отводит,
«Случилось что-то?» - «Усталость,
Которая всё не проходит»…

Не исчезают женщины в миг,
Как их силуэты в окнах,
Прощают обид родник,
Слезами, как осень мокнут.

Всё также свежа, ароматна,
И цену себе она знает,
И всё таки, чистая правда,
Что больше не согревает.

И вроде всё та же женщина,
Но нет полноты картины.
Так знай, что уже исчерпана
Практически наполовину,

Не исчезают женщины сразу –
По капельке, по миллиметру…
Вначале  стынут их фразы,
Потом остывает сердце.

27.01.2021