Продовження: http://proza.ru/2021/01/22/2201
Уже звучить зимове надвечір’я,
холодний вітерець війне,
заходять тіні на подвір'я,
наче шукають: хто тут є?
А хто тут є як день згасає
і крапля на сніг упаде?
Вечірня зіронька засяє
і сонце на спочинок йде.
Порожні стовбури й дерева,
і рано впадуть вечори
на гілля мережив-сувоїв,
земної зораної чорноти.
Зникає день, ще намалює
убрання пізньої пори
і горизонт іще чарує,
згасають тихо вечори.
Продовження: http://proza.ru/2021/02/18/1982
25.12.2020-2.02.2021
Світлина Ігоря Винниченка:
“Надвечір’я”
Уже звучит зимнее предвечерье
© Copyright: Светлана Борщ, 2021
Свидетельство о публикации №221020201958
Свидетельство о публикации №221020201958
Рецензии