Омен

ОМЕН

Якось в нашу сільську школу приїхали…

Одного осіннього, кажись, але теплого дня нас зібрали на лінійку, раптово. Таке бувало: перед санстанцією, якимись змаганнями чи поїздкою на якусь подію, типу Цирк в городі чи екскурсію, або ж – розбір польотів.

Ну от ми зібралися, всі стоять в стройову шеренгу, гігікають, гичуть, шуршать плечима чи брюками-юбками-штанами; починали шикуватися від входу – самі менші класи і до самих старших – під кабінетом директора

- Діти послухайте оголошення, щас перед нами виступлять гості!

І виступили. Як виявилося – це приїхали євангелісти. Вони хв. 3-5 розповідали про останні часи перед Судним днем, що треба повірити в Господа нашого і читати Новий Заповіт/Біблію – бо там всі отвєти. І відразу, інша людина пороздавала кожному по Новому Заповіту: такий шикарний, гнучний і чорний, мені дуже сподобалася бумага – така ніжна і білосніжна!

На цьому лінійка і закінчилася.

Якраз вчорашнім днем, по телевізору показували фільм «Омен». Це були 90-ті, їх кінець – в нас показувало тільки 4-3 канали. Тобто всі навколо дивилися телевізор – і, як не дивно – там показували годноту!

Наступного дня ми з однокласницею вже навипередки хвалилися:

- Я знайшов Откр., глава 13 про число Звіра!

- Я тоже!

Було цікаво вперше зіставити слова, цитати, посилання наведені в якомусь фільмі – з реальним джерелом і щоб вони –  вони збіглися!

І дуже цікаво вперше почитати таку класну фантастику, типу:  І вийшов з моря звір з шістю головами… потім дракон, потім 4-головий гриф і всякі ужаси потом були – офігєть! Клас!

Так ми розважалися.