Перевод 10 сонета Вильяма Шекспира

Попередня частина: http://proza.ru/2020/12/20/2049

Із сорому переч, що когось любиш,
хто нерозумно так себе створив.
Даруй, якщо захочеш, багатьом ти милий,
та те, що нікого не любиш, ясно наче день;
бо ти так одержимий, вбивши неприйняттям,
щоб виграти себе, себе тримай, без підмовлянь,
шукаєш дах чудовий, щоб поруйнувати,
тоді відновлення повинно бути головним з бажань:
О поміняй свої думки, щоб змінював я власні!
Чи ненависть більш справедлива, чим ніжна любов?
Будь як твоя присутність зичливим і добрим,
або хоча б собі із приязню доводь:
іншим зроби себе через любов до мене,
оця краса ще може жити в тобі чи для тебе.

Продовження: http://proza.ru/2021/02/14/1747
16.09.2020-12.02.2021
Світлина автора.
Sonnet 10 by William Shakespeare
For shame deny that thou bear'st love to any,
Who for thyself art so unprovident.
Grant, if thou wilt, thou art beloved of many,
But that thou none lov'st is most evident;
For thou art so possess'd with murd'rous hate,
That 'gainst thyself thou stick'st not to conspire,
Seeking that beauteous roof to ruinate
Which to repair should be thy chief desire:
O change thy thought, that I may change my mind!
Shall hate be fairer lodged than gentle love?
Be as thy presence is, gracious and kind,
Or to thyself at least kind-hearted prove:
Make thee another self, for love of me,
That beauty still may live in thine or thee.