Удирал от людей...

МИКОЛА РУДЕНКО
(Перевод с украинского)

Удирал от людей...

Удирал от людей,
Чтоб с деревьями поговорить – и
В добрых мыслях о прошлом
В неволе побыть, не спеша.
Отражались в воде
Рослой статью мои фавориты –
И светилась над ними
Зелёного солнца душа.

Я читал им стихи,
Говорил сокровенные фразы –
Только горлица слышала,
Туча
Да сумрачный свет.
И никто там Доверье моё
Не порушил ни разу,
И ложилась на плечи мне тихо
Надёжная ветвь.

Были мы – как семья. 
Нас связали совместно, незримы,
Струны Логоса,
Дух,
Что летит в Мирозданье, звеня.
И известно лишь им,
Что пишу это всё не для рифмы:
Нынче только они
Вспоминают живого меня.

Я тікав від людей...

Я тікав від людей,
Щоб з деревами поговорити —
Добрий спомин мене
Й поза ґратами не полиша.
Задивлялись у воду
Гіллясті мої фаворити —
І світилась над ними
Зеленого сонця душа.

Я їм вірші читав,
Таємницю звіряв
Чи образу —
Тільки горлиця чула
Та хмарка,
Та тиха ріка.
І ніхто з них Довіру мою
Не потьмарив ні разу.
І лягала мені на плече
Росяниста рука.

Ми були — мов сім’я.
Нас докупи в’язали незримі
Струни Логосу —
Дух,
Що тримає земне й неземне.
І відомо лиш їм,
Що кажу я оце не для рими:
Нині тільки вони
Пам’ятають живого мене. 

21.X.80. Мордовія