(за мотивами романсу О.Вертинського)
Я не знаю, навіщо і кому було треба
Хто послав їх на смерть, і не всохла рука
Так нещадно, так зле розкололося небо
І валялось усюди в кривавих шматках.
Обережні агенти горталися в шуби,
Доки сивая жінка з дитячим лицем
Цілувала небіжчика в скроні і губи
І зривала обручку, мов з гранати кільце.
Їх закидали йолками, змішали з багнюкою
І пішли по хатах теревені справлять,
Що пора класти край неподобствам і глюкам.
Що і так вже ми скоро всі почнемохуївать.
І ніхто не додумався просто впасти навколішки
І сказати тим хлопчикам, що нездара нам брат
А їх подвигі світлі - жертовнії сходинки
В бескінечні провалля до пекла й назад.
Я не знаю, навіщо і кому було треба
Хто послав їх на смерть, і не всохла рука
Так нещадно, так зле розкололося небо
І валялось усюди в кривавих шматках.
перекладено у 2014р.
Те, Що Я Маю Сказати
© Copyright: Юрай Курай, 2021
Свидетельство о публикации №221022001213
Свидетельство о публикации №221022001213
Рецензии