В Гірький Човен Сівши Раз
Позабудеш О Печалях
Вічність Простягне Тобі Руки
І Ти Забудеш Про Усталость...
В Темній Гладі Промайнуть
Світлі Дні Життя
Соковиті Нектари Розцвітають У Ручья
Но Чомусь Гірькотою Отравлена Уже Душа....
Одиночество Лікує Нашу Серцевину
Мов Майстер Старанно Відшліфовує
Глибини Первозданної Перлини
Но Чомусь Зародились В ній Уже Невиліковні Пухлини...
Віриш Любиш І Цвітеш
Розчарувавшись Як Темний Ангел Падеш
Піднімаєшся І Дальше Ідеш
Но Чомусь Чашу Радості Уже Не Несеш....
Коли Отчаянния Уже Сліпить Неминуче
Бачиш Як Рушаться Твої Мости
Ти Крадеш У Смерті Свої Веси
Около Ворот Раю Розбиваєш
Судьбою Дані Тобі Ходи....
180
© Copyright: Степан Нагорняк, 2021
Свидетельство о публикации №221022402036
Свидетельство о публикации №221022402036
Рецензии