Росу ранкову п’є земля,
Земля моя, що наймиліша.
ЇЇ сади, ліси й поля -
Для мене все це найрідніше.
***
Поглянь, вже квітує весна!
Ось квітка, промита росою,
На фоні густесеньких трав
Приваблює погляд красою.
***
Ми поспішаємо завжди,
Не помічаючи навколо
Природи неземних картин,
Пташок, що співають нам соло.
***
Пора зупинити свій біг!
Нам треба нарешті прозріти -
Що дуже короткий наш вік.
Щоб потім про це не жаліти...
Думки насамоти
© Copyright: Вера Кириченко 2, 2021
Свидетельство о публикации №221030700888
Свидетельство о публикации №221030700888
Рецензии
