Попередня частина: http://proza.ru/2021/01/31/2263
Сірістю світився сад,
де закінчився листопад
і де приходила зима,
і за ніч снігу намела.
Позамітало доріжки,
трави видніються вершки,
хитають гіллям дерева,
замерзла на гіллі роса.
Сіріє лагідний світанок,
крижаним холодом війне,
та сонце знову буде з нами,
світанок сонячний прийде.
І буде світло, буде сонце,
блищати стане перший сніг,
загляне промінь у віконце,
зимові сяятимуть дні.
Продовження: http://proza.ru/2021/04/03/2017
15.12.2020-8.03.2021
Світлина Калини Шпанюк-Мельничук:
“Світло-сірим саваном, сивим смутком-сувоєм
самотинно-сонливий стежиноньки слід...”
Серостью светился сад
© Copyright: Светлана Борщ, 2021
Свидетельство о публикации №221030800626
Свидетельство о публикации №221030800626
Рецензии