Тарас Григорьевич Шевченко

9 марта 1814 г. – 10 марта 1861 г.

Выдающийся украинский поэт, прозаик, художник, основоположник современной украинской литературы.  Большая часть его прозы, а также отдельные стихотворения написаны на русском языке. Выкуплен из крепостничества выдающимися российскими художниками Венециановым и Брюлловым, поэтом Жуковским.

Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають…

А той щедрий та розкошний,
Все храми мурує;
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного, ,
Кров, як воду, точить!..
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
Як ягнята. «Нехай, - каже, -
Може, так і треба»,
Так і треба! Бо немає
Господа на небі!
А ви в ярмі падаєте
Та якогось раю
На тім світі благаєте?
Немає! немає!..

І не в однім отім селі,
А скрізь на славній Україні
Людей у ярма запрягли
Пани лукаві. Гинуть! Гинуть!
У ярмах лицарські сини,
А препоганії пани
Жидам, братам своїм хорошим,
Остатні продають штани…
Погано дуже, страх погано!
В оцій пустині пропадать.
А ще поганше на Украйні
Дивитись, плакать - і мовчать!
А як не бачиш того лиха,
То скрізь здається любо, тихо,
І на Україні добро.
Меж горами старий Дніпро
Неначе в молоці дитина,
Красується, любується
На всю Україну.
А понад ним зеленіють
Широкії села,
А у селах у веселих
І люде веселі.
Воно б, може, так і сталось,
Якби не осталось
Сліду панського в Украйні…

Отак німота запалила
Велику хату. І сім’ю.
Сім’ю слав’ян роз’єдинила,
І тихо, тихо упустила
Усобищ лютую змію…

І брат з братом обнялися
І проговорили
Слово тихої любові
Навіки і віки!
І потекли в одно море
Слав’янськії ріки!