Похороны войны. На украинском языке

Похорон війни.




Село часів сивої давнини,
Кладовище, могил на їм - чимало.
Сьогодні буде похорон війни,
Подія, на яку давно чекали.

Зійшлися всі. І з'їхалися з міст,
Охресних центрів нафти й автобуду.
Забув забить сухий нападник лист,
Полишив поле, злився з сірим людом.

Стоять край ями баби і діди,
Медалі блискотять на їхніх грудях,
В боях супротив чорної орди
Отримані, сьогодні позабутих.

А далі - сиві вщент чоловіки,
Що пам'ятають, гори як горіли,
У дні, коли процесії вінки
Під муром клали в кадрах чорно-білих.

За тими інші, майже їм рівня,
Бандформувань гроза країни в трісках,
Таджикістан, Трансністрія, Чечня -
Й тепер пригадують їх, днів серед зловісних.

А біля входу, у хвості юрми,
Хто в формі "Reebok", хто - з шевроном "Кіборг",
На те, що й всі, з тобой чекаєм - ми,
І в кожного то був єдиний вибір.

Дванадцять. Сонце лізе у зеніт.
Як на макетах в кабінетах фізик.
Колона із рушницями стоїть,
Щоб дати залп, як час для того вийде.

І ось - несуть. Іржавая труна,
На кришці - цифра "2" з двома нолями,
А там, всередині - всі знають, там - війна,
Що їй на дні віднині бути ями.

Не буде слів палких, сліз, молитов,
Мовчить юрма. Мовчить суворо нарід.
Війні кінець. А чи прийде любов
Тепер? І - під якими прапорами? <під яким, як прийде, знам'ям?>

...Летять в курган військовії квитки,
Летять кокарди, ґудзики, погони,
Війна мертва. Померла. Не чутки.
<Палкі вітання "Беркуту" й ОМОНу.>

-

Земля міцніша, ніж найдужча бронь,
Іще зростуть на міннім лані квіти,
І дивиться з надгробку осторонь
Юнак, що борг віддав
                під Сумгаїтом.




2015 - 30.09.2020.