Очi замруж, i, птахи, птахи, птахи

Що же, ти, ніжність, за горло ?!

Як боляче, боляче...
Боляче!

Серце від крові гарячої клинить ...
Вгамуйсь ...
Проклинаючи долю свою, я кидаюсь...
Та, доля при чому?
Життя це, та …

Ніжність за горло !!!
І, боже,як боляче ж, боже...
Як, боляче!

Пам'ять птахом в долоні -
клюється ...
Пищить …

То, у небо її!

Я вогонь пробуждаю -
і, дурепа яка -
все чим жив,

Я жбурляю,...
В вогонь цей жбурляю!
Від тебе листи,
я,
як
оскаженілий,
кидаю, кидаю, кидаю...

Раптом, бачу!!!

У тому вогні проступають слова,

 -Боже, та що наробив...
 Я у небо, як сич, шепочу

Та відлуння мене зачіпає ледь, ледь ...

Тиша.

Бачу...

Слова,
крізь вогонь,
ті слова,
що були трепетливі  для нас до сих пір.
 - Здрастуй, милий мій! - в попіл,  луною
Прощай!
Розлетілись в вогні, наче зграя пестливих птахів.
 - Обіцяй ... назавжди ... будь моїм ...
 
 - Обіця-я-яй !!!

Обіцяй же — у пал цей лице нахиляю і бачу відлигу.

Як в пресвітле зникає.

 - Навіки ...

 - Любов…

І як корчиться в тому ж вогні.
 - НЕНАВИДЖУ !!!