Життя - омана

Жити з болем в чарах сну і туги,
Ось тому сильніша є вона,
Що з такою грубістю ці руки
Пишуть доленосні  письмена.

Я завждИ, закривши очі,знову
Всім кажу: « Що зачепи струну,
Є життя  омана, що  порою
Прикрашає радістю  брехню".

Обернись  обличчям  до край неба,
З місяцем гадав ти шлях собі.,
Тихо, смертний, вимагать не треба
Правди , знай,  не знайдеться тобі.

Добре в черемшини білій смузі
Думати,  життя - твої шляхи,
Хай обдурять всі легкі подруги,
Хай легкі підуть приятелі.

Хай мене знов лестять ніжним словом,
Хай гостріше бритви злий язик,
Я живу давно на все готовим,
І безжально до усього звик.

Холодять мені  ці душу висі
Не знайти тепла   зірок, чуже,
Ті, кого любив я відреклися,
Ким я жив – забули про мене.

Та однак пригнічений  та гнаний,
Я дививсь усміхнений в зорю,
На землі такій близькій, коханій
За  життя я дякую й молю.


 Жизнь обман с чарующей тоскою: Стих Есенина С.А.


Жизнь — обман с чарующей тоскою,
Оттого так и сильна она,
Что своею грубою рукою
Роковые пишет письмена.

Я всегда, когда глаза закрою,
Говорю: «Лишь сердце потревожь,
Жизнь — обман, но и она порою
Украшает радостями ложь».

Обратись лицом к седому небу,
По луне гадая о судьбе,
Успокойся, смертный, и не требуй
Правды той, что не нужна тебе.

Хорошо в черемуховой вьюге
Думать так, что эта жизнь — стезя.
Пусть обманут легкие подруги,
Пусть изменят легкие друзья.

Пусть меня ласкают нежным словом,
Пусть острее бритвы злой язык.
Я живу давно на все готовым,
Ко всему безжалостно привык.

Холодят мне душу эти выси,
Нет тепла от звездного огня.
Те, кого любил я, отреклися,
Кем я жил — забыли про меня.

Но и все ж, теснимый и гонимый,
Я, смотря с улыбкой на зарю,
На земле, мне близкой и любимой,
Эту жизнь за все благодарю.