Контакт ПДР

Зоряний вітер шелестить у Місячній долині.
За ілюмінатором - абсолютний нуль.
Життя може втекти звідси за якусь хвильку. Крізь крихітну шпарку.
І це велике диво, що ми живемо. Справжнє диво.
Тож жоден метеорит не пробив борт нашого зоряного човна,
який чомусь все ще летить посеред цієї невимовної краси.
Всесвіт мовчить. Помовчімо і ми,
огортаючи свідомість у змінений стан.


- Скажи мені, мій любий друже, яка любов на дотик?
  Чим пахне дружба? Якого кольору відданість?
- Губи до губ. Кора дуба, іланг-іланг і нота пачулі.
  Блакитний. Темно-синій.
- Ваші акварелі такі дивні. Візерунки на ледь мокрому папері.
  Що ви хочете сказати цим?
- Що ми всі спимо. Ми живемо у сновидіннях. Давно пора прокинутися.
- Але за вікном все ще темно. Це так страшно.
  Там демони, тролі, опирі.
- Твої страхи - це лише розумові ігри. Ви, люди, боїтеся ілюзій.
  Заспокойся. Готуйся. Одягайтеся тепліше. Пішли зі мною.
- Ні.
- Пошкодуєш. Все скоро шукатимеш мої сліди.
  Роса впаде, їх не знайдеш. Ти йдеш?
- Так, їду.

Калинова дуда, флейта, тримба, барокова скрипка, альт і бас.
Музика загортає час теплою ковдрою. У вікно ллється дрібний дощ.
У печі тріщать дрова.
Чі, прана, життєва сила наповнює тіло
Ангел ворушився на правому плечі
Крук сидить твердий, як камінь, на лівому.
Я читаю подумки книжки:
рядок за рядком
ОМ, Мані Падме, хум!

Ти - на зв'язку.
Твоє завдання - написати книгу.
Що менше знаєш, то краще спиш.
Чи ти є Той-хто-має Силу, тобі скажуть.
Я тебе дуже люблю! Живи у мирі.
Читай між рядків.
Слідкуй за своїм серцем.
Я не вмер.
Я скоро повернуся.
Подивися у вікно.
Ти бачиш зірку?


Зв'язок не був втрачений.
Вісімка обертається навколо осі.
Сьогодні ми всі об’єднані:
хто чує, тому скажуть.
Добра Звістка уже на порозі.

10.42. 06.04 2021
*
© Авторське право: Валентин Лученко, 2021 рік