Из вечности дорога в будущее пролегла

Попередня частина: http://proza.ru/2021/01/31/2200

Із вічності дорога
                в майбутнє пролягла,
кого поводить довго,
                тривало до тепла?
Із вічності дорога,
                із давніх холодів,
дивитися здалека -
                час з далини нас вів.

Накреслить стовбур риси,
                а гілочки – чоло,
ліси зелені – брови,
                дзюрчало джерело,
дух водоспаду містить
                і виднокраю фон,
земля – його основа,
                небес буває тон.

Застигла, але мчиться
                через віки вода,
в льоду – неначе криця,
                та буйна молода.
Тихішає улітку,
                потужність від дощів
і у яру-ярочку
                продовжить силу вмів.

Виблискує припаєм,
                дзюрчить дзвінка вода,
з собою забирає,
                де лихо і біда,
і мчить так через роки,
                стримить через віки,
панує дух водиці
                і неба, і землі.

1.02.2021-12.04.2021
Картина Oleg Shupliak:
“Дух водоспадів”