Если доживем...

Если доживем...

Коли доживу до ста років,
Я кину всі справи свої,
Забуду невпевненість кроків,
Думок невблаганні рої.

Забуду про серденько хворе,
Візьму свій солом'яний бриль,
Придбаю квиток і на море
Поїду за тисячі миль.

Зігріюсь під сонцем гарячим,
Наплаваюсь там досхочу,
Ще й кремом намажусь дитячим,
І message тобі нашепчу.

Усе розповім, як привітно
Стрічають тут далі гірські,
Щоб ти захотів доброхітно
Побачити хвилі морські.

Щоб ти взяв скоріше валізу
І їхав до мене мерщій.
Під тиху мелодію бризу
Ми будем читати вірші...

          Галина Чехута

ПЕРЕВОД:

Когда доживу я до сотни,
Всего-то - до сотенки лет,
Дела все заброшу охотно,
На море куплю я билет.

Забуду про сердце больное,
Про то, что хожу я «хром-хром»,
Про то, что желудок мой ноет
И печень бубнит под ребром.

Куплю я купальник по моде,
Возьму свой соломенный бриль,
Навстречу прекрасной погоде
Отправлюсь за тысячу миль!

Под солнышком южным намаюсь,
Морской пропитаюсь водой...
А кремом волшебным намажусь,
Вмиг стану совсем молодой.

Отправлю тебе сообщенье:
«Здесь можно года обмануть!»,
Чтоб ты захотел, без сомненья,
На эти просторы взглянуть.

Пакуй же, скорей, свои плавки,
Хватай чемодан! Ты - в раю!
А то мне горячие парни
Прохода совсем не дают…

Давай, мой столетний дубочек,
Мы так здесь с тобой отдохнем,
Что, может быть, сына и дочку
С курорта домой привезем...