Останн бажання

У далекій африканській країні помер старий Слон. Було йому вже 70 років, що по слонячих мірках дуже багато.

Перед воротами слонячого раю його зустрів Янгол, що виконував останні бажання.

-Чи є в тебе якась мрія, що не здійснилась на землі?— запитав Янгол.

-Я прожив довге й щасливе слоняче життя. У мене було все: вірна дружина, 10 синочків та 10 дочок, 50 онуків та 50 онучок, усі живі, всі здорові. Мені було що їсти та пити, мав, де жити, мисливці не дошкуляли. Про що ще можна мріяти? Але…

-Але?

-Так, було дещо. Я бачив це диво уві сні майже щоночі. Білий, чистий, він вкривав мене прохолодною ковдрою, прихищав від в’язкої спеки. От якби можна було побачити його наяву!

-Сніг! Тобі снився сніг! Чудове бажання, з радістю його виконаю.

З неба почали падати пухнасті пластівці, і вже за кілька хвилин усе навкруги стало білим. Старий слон радів, наче маленьке слоненятко. Він вдихав колючий морозець, підкидав сніжинки, потім ловив їх, гладив їх шовк, ліпив з них морозиво й злизував ванільну прохолоду.

Пройшло лише кілька хвилин, та Слону здавалося, що тут, на молочному полі, промайнуло ціле життя. Янгол не хотів зупиняти слонячу радість, але за старим Слоном уже утворилась черга.

-Вибач, друже, вже час йти. Я не маю права збивати план-графік по виконанню останніх бажань.

І відчинив Слону ворота раю. Він востаннє вдихнув м’ятну свіжість та, щасливий, покинув цей світ.