Козел на веревочке. На украинском языке

Текст на російській мові - за посиланням:
http://proza.ru/2021/05/06/671

ЦАП НА МОТУЗОЧКУ
(Уривок з роману "ДОРОГА В ОДИН КІНЕЦЬ")

... - Здрастуй, Ірмо. Сто років не бачив тебе. Дивлюся, чи не проводжала когось? Думаю, дай підійду, запитаю, кого. Цікаво, все-таки. Може заміж вийшла?

Ірма повернулася лицем до чоловіка.

Не треба таки було йому про «заміж». От не треба. Пережила, вижила, вичахло все, вляглося, але, все одно, не треба. Видно, вберіг  тоді Господь. Який би був з нього чоловік, та й на що він вже схожий: полисів, баняки під очима, животик, а йому ж десь трохи за тридцять. А тоді й двадцяти п'яти не було. Ну так. Катька до третього класу пішла. На продовжений день ходила. І у них було години чотири часу, якщо вдавалося відпроситися з обіду на роботі. Він, здається, не працював тоді. Та вже ж так, це була справжня взаємна пристрасть. Секс без зайвих слів. Напевно, вже не буде такого ніколи. Ні зі словами, ні без слів. У всякому разі, після нього за ці роки згадати нічого.

- Дочку до Польщі проводжала. Вчитися буде в Кракові, в університеті. Поїхала на підготовчі курси, місцеве польське земляцтво оплатило. - Ірма відповіла з чітко  вгадуваним питанням: «Задоволений?».

Вона не приховувала нотки, ні, не хвастощів, а, скоріше, своєї теперішньої переваги над ним. Дочкою своєю переваги. Адже могли б разом радіти. Але скривив примхливо рот, ховаючи погляд, коли завела тоді якось Ірма розмову, що набридло ховатися від дочки, давай щось вирішувати. А він - свою, мовляв, дитину хочу. Теж мені, курва, вирощувач «династичного стовбура» знайшовся, принц-спадкоємець з голим задом! І ховає погляд, ховає. Знав, що не могла вже мати дітей. Приберігав про запас, як залізний аргумент. І ось на тобі - знадобився. І адже ж сама, дурепа, сказала у припадку відвертості. А, може, й не дурепа зовсім? Чим би потім тримала біля себе молодшого майже на десять років? Сексом? Секс - не любов, приїдається, як каже подруга Свєтка. Та все взаємну любов шукає, все в небесах витає.

Відпустила його. Він незабаром одружився. Та на такій - ну, вже зовсім нікудишній. Ну, і як ці непоказні, прости Господи, таких хлопців приманюють? І чим? Поясніть! Помстилася все ж їй - підпустила його якось знов. Навідувався від випадку до випадку ще десь більше року, але все-таки не з'явився одного разу, коли чекала. Просто не з'явився і пропав. Як не було. Чула, живе з нею. Видно, не солодко, якщо он зношений такий.

- А-а, - протягнув, - зрозуміло. Виросла вже Катька. Роки летять. А ти все така ж.

Замовк. Розмова не клеїлась. Відчувалося, як він конфузився у паузі.

- Ну, а ти як? Чого цікавишся, чи одружена я? Що, холостякуєш? Бажаєш поженихатися в черговий раз? - В голосі Ірми відчувалася зла іронія, якою вона, як вошей, давила нотки жалю до нього, що намагалися таки вповзти в душу.

- Так ні все нормально. Донька перший клас закінчила, синові п'ять років. Все нормально. - відповів, як ніби, між іншим, і погляд відвів, як тоді.

Але сам «на чай» проситися не буде - відчула Ірма. І зрозуміла, що у нього і справді все нормально. Чи щасливий він, сказати важко. Він, схоже, і сам не знає. Та й не переймається, вочевидь, цим. У нього просто ... все нормально. Вони з дружиною притерлися, і він став схожий на неї – на дружину свою. Якраз не вона на нього, а саме він на неї. Але якби Ірма зараз подала знак, він би побрів за нею, як цап на мотузочку. Але опісля так само і пішов би геть, залишивши їй, уже за непотрібністю, її «мотузочок».

- Ну, гаразд. Привіт родині! - з легкою, зовсім не злою іронією кинула Ірма.

Повернулась і попрямувала в бік домівки, не чекаючи ні відповіді його, ні супроводжуючого його погляду по її ладній постаті - вона б відчула. Але він мовчки так само повернувся і пішов у протилежний бік ...


Електронна російськомовна версія роману Володимира Брянцева "ДОРОГА В ОДИН КІНЕЦЬ" -  на ресурсах: Андронум, ЛітРес та ін.