Пост-Магiя Життя Снiв

_____
Мереживо слів.
Висотування ниток образів з безкінечного полотна буття
Не знаєш до пуття куди воно тебе заведе,
коли за вікном буяє Весняний Ерос.
Кумкають жебчики, кують зозулі, тьохкають соловейки.
Сперма переповнює самців і виливається піснею.
Хто як може, так і співає.
Амінь!

А якщо заплющити очі, опиняєшся у дебрі*.
Дихай рівно і дивися. Не злякай потік видінь!
Повнолистя, мох, каміння. Десь внизу дзюрчить вода.
Крізь верхівки буків небо ледь помітне вигляда.
Ти сьогодні безтілесний, мій Івасику Телесик,
Змія загнуздав. Він сопе. Вогнем не дише.
Тиша, тиша.
Спокій.
Став.

Став сьогодні, як те люстро, віддзеркалює хмарини.
Ринви тиждень вже сухі.
Хочеться грози і вітру
Щоб шибки тремтіли
і скрипіли ясени.

- Слухаю твої повчання і ніяк не доберу куди в'ється
  ця стежина.
- Ой які тут ще повчання? Ну ти вмієш насмішить.
- Тобто все оце балаканина? Голос струшує повітря?
- Можна й так оце назвать.
- Дао, дзен, коан?
- Так.

Отак так, отак так! Кругом хижі сію мак.
Сію повіваю, вроки відвертаю.
Рак повзе хвостом назад
до води глибокої.
Хто увидить в небі знак
або прочитає
буде жить у спокої,
в мирі та гармонії.
На сьогодні все.
Далі - коментарії.

*дебра - споконвічний ліс в ущелині або великому яру
_____
© Copyright: Валентин Лученко, 2021