Живёт окно своей жизнью

Попередня частина: http://proza.ru/2021/01/26/104

Живе вікно своїм життям
                складним або легким
і лине час удалині,
                і пори року з ним.
Білила ще недавно тут
                красунечка зима
і снігу сніжно-білого
                насипала сама.

Синиці із цікавістю
                заглянуть у вікно,
на гілочці сальце для них
                живитися дано,
нехай скоро закінчиться
                красунечка-зима,
без снігу буде легше їм
                очікувать тепла.

Зеленая ялиночка
                і цитрусові тут,
неначе Новий рік прийшов,
                або його ще ждуть,
та скоро прийде веснонька,
                прикрасить білий світ
і заглядатиме в вікно
                із вишні білий цвіт.

А потім пасочки стоять
                і світиться вікно,
таке яскраве сонечко
                і дерево цвіло.
І розпускались котики
                під сонцем у вікні,
пухнасті тут муркотуни,
                а за вікном - живі…

А скоро буде літечко
                тепла буде гаразд,
плоди зростуть і квіточки,
                яскраве сонце враз,
а ми його побачимо
                на фото тут колись,
тепер лишень уявимо,
                тут сонця й літа блиск.

Та ось і пожовтіли вже
                дерева за вікном
і сипле жовте листячко,
                зелене ще кругом.
А осінь дарувала нам
                плоди в саду рясні,
а час продовжить поспішать
                і чарувати дні.

Продовження: http://proza.ru/2021/12/12/49
19.01.2021-17.05.2021
Світлина Ігоря Роп’яника:
“Моє живописне вікно.
Пори року. Ще дочекатися літа…”