Перевод 13 сонета Вильяма Шекспира

Попередня частина: http://proza.ru/2021/04/04/2036

О, якщо б ти був сам собою! але, любове, ти
більш не твоє, чим сам тут прожива;
знов до наближення кінця слід готуватись,
й твоя солодка сутність – іншому яса:
отак краса, яку даєш в користування,
не знайдеш визначення; отоді буваєш,
ти знову після власного згасання,
коли солодкий хід - солодку форму маєш.
Хто дім дозволить гарний зруйнувати,
яке хазяйство в честі слід тримати,
проти поривів шторму зимового дня
і лють безплідна смерті вічна крижана?
О, ніхто, окрім: дорога моя любове, знаєш
у тебе батько був – хай син твій так вважає.

Продовження: http://proza.ru/2021/06/06/1850
4.11.2020-16.05.2021
Світлина автора.
Sonnet 13 by William Shakespearе
O that you were your self! but, love, you are
No longer yours than you yourself here live;
Against this coming end you should prepare,
And your sweet semblance to some other give:
So should that beauty which you hold in lease
Find no determination; then you were
Your self again after yourself's decease,
When your sweet issue your sweet form should bear.
Who lets so fair a house fall to decay,
Which husbandry in honour might uphold
Against the stormy gusts of winter's day
And barren rage of death's eternal cold?
O, none but unthrifts: dear my love, you know
You had a father, let your son say so.