Золотi хвилi

Небо падає на хвилі Дніпра - безмежні, таємничі, золотаві. Залишається обмаль часу, адже потрібно пустити річкою віночка.
Ніч Івана Купала запрошує до довгої подорожі містичним світом емоцій, мрій, переживань.
Чи завжди вона про знаходження дівчиною собі пари?
Може, ця ніч і про дружбу також?

Яскраві кав'ярні, щасливі молоді люди кружляють площею біля річкового вокзалу м.Києва.
Гра, танець, експресія, галас.

Ці групи танцюристів - не просто розвага та розрада для очей. Їхні рухи - код сьогодення, а віночок із квітів - ознака минулого. Свіжий, сухий, духмяний аромат польових квітів, таких ніжних, оманливо простих.

Душа відпочиває від постійного писання листів, від рутинної, але приємної та необтяжливої роботи.

Динамічні, гіперактивні в хорошому сенсі представники покоління зумерів гуртуються навколо кав'ярень з вуличною їжею.

Їхні обличчя такі молоді, ніби оксамитово-срібне сяйво ллється з посмішки. Такі чисті, живі обличчя впевнених та амбітних людей...

Потрібно зосередитись, аж раптом сон накриває дивним, мов м'яка ковдра, дотиком всього лише на пару хвилин.

Потім вже почнуться пошуки втрачених документів, тяганина, пошуки винних (чи можуть бути винними фрешмени та чого вони хочуть?), з'явиться туга за незвіданим (тобто Північною Америкою чи Скандинавією), буде дуже багато подій, багато різних емоцій, та сліз не буде.

Чи то Макош гнівилася, чи то Перун не міг дати собі ради, чи то лотофаги - це насправді наші співгромадяни, коли в стані берсерка здичавіло кривдять своїх вчителів...
Та інколи й вчителі трощать один одного в безплідних диспутах перед очима своїх учнів. Ніхто не досконалий...

Віночок, долаючи річкові пороги, вперто прямував на Північ, ховаючи між пелюсток такі екзотичні для місцевих мешканців портрети українців, переплетені з римами народних пісень.

Чисте знання шукає собі до пари чисту сміливість.

День переплітається з ніччю, і все вкрито тонким шаром золотавого пилку.