Ви Iспанська мрiя

Ви писали мені з Іспанії, нібито Вам потрібна співавторка.
Я пам'ятаю Ваш дзвінок на мій вимкнений телефон - навіть не смартфон.
Я помчала Вам назустріч - потрібен був друг. Не зверхній, мудрий, розумний. Просто друг.
Ви знову почали акцентувати увагу на своїй чоловічій сутності.

Щоб не брати на себе зайвих зобов'язань, я взяла лише склянку води і довго дивилася на Вас та Ваш лептоп.

"То Вам співавторка потрібна?" - питаю знову гарною англійською та ламаною іспанською. "Це історичний текст, це Ваша біографія, це 2-3 роки роботи".

І буде там Ваш острів, і зроблю я його частково своїм за допомогою слова.

З моменту нашої з Вами першої зустрічі я помічала і заздрість, і хакерські програми в своєму планшеті, і навіть стеження. Я не так вже й сильно боялася - це життя. Та Ви для мене - саме хороший знайомий, людина, яка вміє писати та вміє продати іспанську мрію - золотий пісок, яскраві фестивалі, сумні та величні храми, довгі верлібри поетів, ритми кастаньєт.

Швидко йшла я літніми вулицями, ближче та ближче до Печерських схилів.

Якщо Вам була потрібна саме співавторка, де Ви тепер?

Чому я не чую ані Вашої іспанської, ані португальскої?

Чому Ви там, далеко, згадуєте не про ляльок-мотанок, вірші Лесі Українки, ФК "Динамо", а знову про 30-ті роки та репресії?

Як нам не повторити це знову?

Ви - Каліостро за станом душі та Франко (з наголосом на першому складі) в своїх літературних екзерсисах.

Мені б поговорити з Вами зараз і почути, в що Ви справді вірите.

Жоден електронний пристрій не надасть такої форми Вашим спогадам, яку надали б мої руки, що обрали торкатися тільки клавіш, а не Вас.