Iлюзiя обману

Я неодноразово писала та говорила публічно, що Україна - це країна грандіозних економічних та культурних можливостей, але, на жаль, в нашій країні трапляються кадрові помилки.

Найпоширеніші з них:

1. Дискримінація за етнічною ознакою. Вона все ще глибоко вкорінена в ментальності багатьох фахівців, які за всіма іншими параметрами близькі до досконалості. Більшість людей, за даними опитувань фірми Socis (2016-2018), або самі дискримінують когось, або є дискримінованими. Майже в кожному виші можна почути історії про незаконні відрахування іноземних студентів чи гостей країни в першому поколінні, нібито за невідвідування лекцій, або нібито за невиплату контракту. Згадаємо про рухи Black Lives Matter та Stop Asian Hate. Вони ж з'явилися на на пустому місці?

2. Дискримінація за віком. Так чудові фахівці втрачають можливість працювати вже після 40 років. Можна багато говорити про недосконалість Радянського союзу, і це буде правдою, але фільтри ринкової та постринкової економіки говорять про інше. Для кожної цивілізації важлива тяглість знань, а жорсткі рамки обмежень за віком, здебільшого в корпораціях, викликають сумніви у практичній реалізації деяких статей як Конституції України, так і Цивільного та Трудового кодексiв.

3. Гендерна дискримінація та дискримінація LQBTQA+ осіб. Ці люди, навіть маючи високі академічні чи фінансові показники, можуть час від часу ставати жертвами цькування. Ще є цікавий стереотип щодо А (асексуалів), що нібито вони, як правило, релігійні. Насправді ж ці властивості можуть і не перетинатися. 

4. Дискримінація за рівнем інтелекту та типом мислення/особистості. Працює в усі боки та хаотично, виховується в колективах шкіл, вишів та в робочих колективах. Вже давно доведено, що нові нейронні зв'язки можуть розвиватися протягом усього життя, але хто застосовує ці дані на практиці? Одиниці далекоглядних роботодавців та засновників фірм, які думають не тільки про себе.

5. Дискримінація за філософськими/релігійними/естетичними поглядами. Це досить рідкісне явище, яке може мати місце хіба що на найвищих щаблях науки, мистецтва, державного управління, ЗМІ,  але про це також слід говорити. Наприклад, жінки-послушниці монастирів в Україні мають, як правило, обмежене право читати наукову літературу, хоча насправді наукова ерудиція та критичне мислення не завжди суперечать формальному виконанню релігійних ритуалів.

6. Напевне, найпоширеніший вид дискримінації та цькування - за класовою/матеріальною ознакою. Властивий багатьом країнам, дуже розмаїтий за своїми проявами, але в нашій країні виливається в стійку базову недовіру транснаціональних корпорацій та міжнародних організацій до місцевих кандидатів, що звужує коло пошуку прогресивних вакансій для фактично працездатного та освіченого населення.

Любити свою країну - це не тільки кричати гасла, це ще і вміння помічати та поступово, крок за кроком викорінювати суспільні вади, колективні та індивідуальні когнітивні викривлення.

Боротьба за гідний рівень життя - це не тільки індивідуальний квест. Це також відповідальність великих груп населення, питання чіткої етики професійної діяльності, яка є необхідною умовою реальних конструктивних соціальних  та економічних зрушень. 

Чому "ілюзія обману"? Бо популізм та красиві слова - це значно простіший шлях допомоги народові, ніж сталість та розмаїття освітніх послуг.
Люди бачать графіки, великі доповіді та звіти, вірять цим даним, і багатьом з них здається, що в галузі праці та соціальних послуг все iдеально.

Насправді ж, кожен бучний дискримінаційний кейс тягне за собою декілька десятків тисяч подібних йому, і тільки зростання рівня свідомості великих мас людей дозволить нашій країні стати дійсно демократичною, правовою та соціальною та перейти до першої ліги за всіма показниками.