Ukrainska rytoryka

Українська провладна політична промова в 1990-і рр. - пафос, грандіозність, ефектні риторичні прийоми, сурми, галас. Найяскравіше позиціонування зовнішніх традиційних символів державності. Частково мілітаризовані образи в текстах та відеоряді.

Українська провладна політична промова в 2000-і рр. -  демонстративний стиль, маніпулятивні прийоми займають до 30% ефірного часу, елементи брутального гумору, продакт-плейсменту й навіть дрібка шок-контенту.

Українська провладна політична промова в 2010-іі рр. - елементи гіпнозу та NLP, різкі, нестандартні порівняння, загадковість, філософічність, езотеричність, імпліковане використання символіки та прийомів екзотичних іноземних культур, зміна масштабування соціальних проблем, складнопідрядні та складносурядні речення, "квітуча" жестикуляція як провладних діячів, так і представників системної/позасистемної опозицій.

На рівні змісту - сакралізація статусу політичної, наукової, мистецької еліти. Часткове імпліковане нівелювання соціальної ролі середнього та великого бізнесів, вербальне дистанціювання від впливових ТНК та олігархічних структур чи інших актантів міжнародної політики та економіки.

Незважаючи на наявність яскравих цитат з творів знаних українських літераторів, самі по собі промови тієї епохи визначаються стійким трендом до інтегрування риторичних прийомів, відомих ще з часів Стародавньої Греції та Риму, а також трендом до негласної етнічної інклюзії (тобто свідомим чи несвідомим використанням систем цінностей та модальностей, які властиві країнам Східної, Південно-Східної Азії, а також Латинської Америки).

Поступово зменшується кількість жорстких дерогативно-пейоративних прийомів, під час конфронтації в телеефірі вже інакше розставлені акценти, так що критикується не окрема особа та її дії, а система цінностей та низка вчинків тієї чи іншої політичної сили.

Українська провладна політична промова в 2020- рр. - поки що  помітний тренд до спрощення викладу матеріалу, популістські гасла, використання статистики для пошуків внутрішніх, а не зовнішніх ворогів, поділ ЗМІ на справжні та "несправжні",
ставлення мовників до аудиторії - неоднозначне, спроба відволікати реципієнтів промови від реальної економічної ситуації.
Замість пафосу в промовах з'являється ліризм. Патерналістські нотки в спілкуванні поєднані з помірним використанням шок-контенту, апелювання до сімейних цінностей чимось нагадує рекламу продуктів загального вжитку. Спроба ораторів "достукатись" до реципієнтів та надати їм прості універсальні рішення на всі випадки життя.
Наука згадується побічно або ж узагалі не в фокусі.

Що далі? - скоріше за все, політична риторика стане ще більш персоналізованою, адаптованою до потреб кожного споживача, можливо, більш гнучкою та менш гострою, адже рівень свідомості виборців невпинно зростає.


*Цей есей написаний мною на базі перегляду більш ніж 400 промов українських політичних діячів, юристів, культурологів, читання офіційних посібників з політології, соціології, а також понад 40 годин занять практичною риторикою в клубі Toastmasters Ukraine.

*Щира дяка видавництву "Наукова думка" (м.Київ), видавництву "Folio'' (м.Харків),
закордонним видавництвам наукової/науково-популярної літератури.