Зробила це

Протягом 90 днів вивчала іноземні мови.
15 мов.
Було неймовірно цікаво, є конспекти, відео, аудіо, спроби писати прості вірші цими мовами.
Раптом, на день приблизно 95-й, просто валюся з ніг, мене вимикає, енергетики 0.

Бачу страшні сни про війну, пан'європейську як початок 3-ї світової, про захоплення Румунії внутрішніми військами РФ, кібератаки на Україну, голод, отруйні ГМО-рослини на наших полях, переповнені товарами крамниці, де ніхто нічого не може придбати.

Потім "сигнал тривоги" уві сні, ми у воєнній формі (з нашим, жовто-блакитним шевроном, але не всі з вогнепальною зброєю, дехто лише з рацією) вирушаємо кудись на Північ, фактично, йдемо чи не до  самої Фінляндії.

Дається завдання (тут нехай погуляє фантазія читача), яке чітко згадую та записую на папері після пробудження.

Завдання взагалі не бойове, а радше ідеологічне.

Виходить, у паралельному світі усвідомлених снів розгортається дуже жорсткий сценарій. Технократична Україна проти теократичної РФ, а на Заході серед наших спільників чомусь Італія та Нідерланди, які надають технічну допомогу. Британія мовчить. США мовчать і не втручаються. Це меншою мірою дивно, адже мені відомо, що ситуація на офіційному рівні дещо інша.

Роботи не сняться, сервери не сняться, але найдивніше - відчуття, що ось ці люди в формі - єдине ціле. Чота однодумців.

Ось тобі й мови.

Ось тобі й перекладацькі маратони.

Зробила перерву на 14 днів, просто споглядала мистецтво, слухала TEDx.

Сон не буквальний, він про щось інше, але "люцидників" не було понад 8 років.

Повертаюся до мов. Бали в застосунку могли згоріти, та цікавість до мов не зникла. Попереду ділові французька та голландська. Попереду (років за 2-3 - складна пара японська-іспанська) та ще багато цікавинок долі.


Бережімо Україну - всіма мовами!