Душа дитини - Бога суть

Ніщо не захистить дитя
вірніше дотику любові.
Народжується так життя
 в незрозумілій іншим мові

В терпінні батьківськім тремтить
бажання всьому научити,
як поважати, як любить
i як Людиною зростити

Хто передав той заповіт
себе по краплі віддавати?!
На тім тримається весь світ,
дитя тримають  батько й мати.

Душа дитини – Бога суть,
їй дайте крила для польоту.
Про себе кожен позабудь,
до сьомого трудіться  поту

i  радуйте своє дитя,
його любов оберігайте.
Сутичок, сварок злих сміття
спаліть  i попіл закопайте,

i яблуньку там посадіть,
i яблука зберіть в корзину.
Полийте, гілки підв’яжіть,
Не сиротіть себе й дитину!

*  - на украiнськiй мовi


БАБУСЯ-ПЕРШОКЛАСНИЦЯ

Ти вiриш, онучок, так само
менi було колись сiм років?..
Тодi прийшлось без тата й мами
зробити кiлька перших крокiв.

О, не забуть той день нiколи!
Портфель сестри менi дiстався.
За руку з нею йшли до школи.
В дворi вже гурт дiтей зiбрався.

Менi незвично там було
без мами вперше опинитись.
Вiд  гаму в головi гуло,
перехотiлось в школi вчитись.

Та тут сестра мене позвала:
«Чого стоiш сама тут марно?!»
Вже вчителька дiтей скликала
i обняла мене…  Так гарно

всміхнулась сонячно, сказала:
«Малюйте, дітки, хто що вмiе».
Я квiточку намалювала.
Вона i досi червонiе.

I вчителька взяла листок,
i квiтку дiтям показала.
Я перший в свiтi той урок
на все життя запам”ятала.