A letter to nowhere. version 3

Хто я, щоб давати Вам якісь поради?

Ви - те саме витіснене, моя тінь з пасіонарним сяйвом очей.

Я не маю взагалі адресувати жодних послань Вам, навіть згадувати Вас побічно.

*даруйте за ці мелізми Кобилянської посеред напівофіційного, кулуарного тексту*

Видима, публічна частина Вашого життєвого шляху нагадує чи то пана Кука, чи то пана Дрейка (того самого пірата, наділеного феноменальною відвагою).

Щодо "цариці морів" - і тут Ви прочитаєте, або ж нашепчуть Вам мої думки якісь "випадкові свідки" цієї неоднозначної ситуації, мою  ідеологічно-естетичну позицію, що нібито Британію я глорифікую прямо чи, знову ж-таки, побічно.

Питання в тому, яку саме Британію - у змалюванні Бронте, Вордсворта чи "Найшанованішого драматурга в світі".

Я не наділена всебічним співчуттям, та прагну об'єктивности в розгляді питань шанованої як Вами, так і мною музи Кліо.

В яку Кліо вірите Ви - величну, мармурову, але з гордим та непорушним обличчям, чи в Кліо, яка почасти перетинає Стікс чи ж бо торкається вод Лети?

Кліо у Вашому розумінні - муза статична та прикрашена доричним ордером, чи властиве їй коринтське буяння?

Іншими словами, Ви, як особа, яка здатна мислити та собою керувати, схвалюєте захоплення певних майстрів слова та відеографії історичними апокритами та роздумами про надскладні комбінації людських доль, що вони перетинаються, мов лазерні спалахи в небі під час урочистостей?

Можете зробити натяк де завгодно та тоді, як матимете і час, і добрий гумор, і наснагу - навіть якщо забажаєте розтрощити ці припущення вщент.