Олексiй Cтаханов пiднесення й забуття

Алла АНТИПОВА

Олексій СТАХАНОВ: піднесення й забуття

Навколо його імені є безліч легенд. Історики до цього часу заповнюють "білі плями" біографії людини, трудовий подвиг якої став ідеологічним інструментом мешканців Кремля.

Як це було

На Донбас Олексій Стаханов поїхав за конем. Дядько покликав. "Досить, - казав він племінникові, - наймитувати. Хочеш коня купити - їдь зі мною на шахту. Грошей заробиш - повернешся". А що втрачати Олексію? Родина завжди жила бідно. У одних штанях - і взимку, і влітку. Батько пішов на Першу світову війну і повернувся лише 1919 року. У селі Лугова Орловської губернії його обрали головою сільгоспкооперативу. Якийсь час родина Стаханових жила непогано. Дві дочки виросли, син обіцяв бути міцним парубком. Але благополуччя родини закінчилося зі смертю батька. Через півроку вмерла й мати. Олексій став наймитувати й усе мріяв скласти грошей на коня.
Обіцянки дядька справдилися, але не цілком. На шахті "Центральна-Ірміно", де почав працювати Олексій, у нього таки з'явився кінь. Молодого коногона ця шкапа не радувала - стара, стомилася ходити по колу і крутити лебідку. Завданням Олексія було ставити палку в колеса, коли коня треба було зупинити. А він мріяв рубати вугілля і незабаром одержав обушок.
Шахта "Центральна-Ірміно" тоді була найвідсталішою в Луганській області, її називали "смітником". Вугілля рубали обушком. І коли сюди прислали нові відбійні молотки, багато гірників від них відмовилося. Інструмент важив 16 кг, ним треба було працювати всю зміну, він давав багато пилу і підвищував загазованість у лаві. З обушком куди легше! Але Стаханов був молодий, сильний. Він вибрав молоток. І став ударником.
Ідея послати Стаханова на рекорд належала парторгу шахти Костянтинові Петрову. Звичайно, рекорд готували заздалегідь: добирали людей, ділянку роботи. Йшов 1935 рік, країна жила важко. Потрібний був поштовх, що сколихне ентузіазм! І Олексій Стаханов справді зробив неможливе.
Охочих піти на рекорд було декілька, але вибрали Стаханова: сильний, добре володіє відбійним молотком. І біографія відповідна: з бідної родини, наймитував. Під час обговорення підготовки рекорду на квартирі в Петрова Олексій запропонував: "Я рубатиму, а два робітники нехай за мною кріплять ліс". Раніш цю роботу робив сам забійник. Начальник видобувної дільниці Машуров забезпечив Стаханова кріпильниками. Рекорд вирішили ставити у зміну, коли в шахті менше людей. 30 серпня 1935 року Стаханов разом із кріпильниками Фігалевим і Борисенком за 5 годин 45 хвилин нарубали 102 тонни вугілля, перекривши норму в 14 разів! Це більш як шість залізничних вагонів!
Коли Олексій вийшов із шахти, ніхто його з квітами не зустрічав. Організатори рекорду розгубилися! Вони не очікували такого результату, тому вирішили поки помовчати, керівництву не повідомляти. Але шила в мішку не сховаєш. Чутка про неймовірний результат швидко поширилася на шахті й за її межами. Багато хто казав: я теж можу, як Стаханов. І справді могли! Послідовники Олексія перекрили його показники. Це глибоко зачепило амбіції молодого гірника, і він вирішив піти на рекорд удруге, закріпивши його за собою назавжди. 19 вересня того само року Стаханов за зміну нарубав 227 тонн вугілля. Тепер уже його зустрічали з квітами і шаною. У "Правді" надрукували статтю. Послідовники Стаханова з'явилися в різних галузях. Розправив свої плечі і "смітник".
До речі, директор "Центральної-Ірміно" усіляко противився встановленню рекорду. Він був людиною старих понять. Але його побоювання були даремні: шахта незабаром одержала Червоний прапор.