Перевод 14 сонета Вильяма Шекспира

Попередня частина: http://proza.ru/2021/05/16/1608

Не від зірок я висновок зроблю,
та все ж, що астрономія у мене є, вважав,
але не говорити про добро, чи зло,
про чуму, вади, чи якість сезонів;
не можу я сказати вдало за короткі хвилі,
вказавши кожному на його грім, зливу і вітер,
або скажи із принцом, чи так правильно буду
передбачати часто, що на небесах знайду:
але в твоїх очах отримую свої знання,
й постійність зір, читаю в них я те мистецтво,
оскільки істина й краса стануть цвісти разом
якби себе самого берегти й міняти часто:
або про тебе стану я передбачати,
кінець твій – правди і краси доля і дати.

Продовження: http://proza.ru/2021/06/21/1634
3.11.2020-6.06.2021
Світлина автора.
Sonnet 14 by William Shakespeare
Not from the stars do I my judgment pluck,
And yet methinks I have astronomy,
But not to tell of good or evil luck,
Of plagues, of dearths, or seasons' quality;
Nor can I fortune to brief minutes tell,
Pointing to each his thunder, rain and wind,
Or say with princes if it shall go well
By oft predict that I in heaven find:
But from thine eyes my knowledge I derive,
And, constant stars*, in them I read such art
As truth and beauty shall together thrive
If from thy self to store thou wouldst convert:
Or else of thee this I prognosticate,
Thy end is truth's and beauty's doom and date.