Ukraina. Showbiz. Notatky

Початок 90-х. Часи, яких все ще не пам'ятає мікропокоління "зумерів", але "індіго", або "покоління Y" пам'ятають.


Якими були ці часи?

Бурхливими, особливо з економічної точки зору. Радянський Союз вже закінчився, після "перебудови" розпочалось відродження української державності.
 
Нові фільми запалахкотіли на обрії. Це були і п'єси, і комедії, і пречудові, хоч і не завжди зрозумілі, але ефектні музичні кліпи. Від комедій на кшталт української версії "Декамерона" аудиторія лягала під стіл, сміючись, але були й серйозні документальні кінороботи.

Музична концертна агенція "Територія А" писала перші сторінки українського незалежного шоу-бізу. В цій наївно-пафосній естетиці щось таки було. Так, шановні читачі, там були і НЛО, і храми, і українські вишиванки, і ідеї космізму Вернадського, і багатоголосся хорів, переплетене з простими семплами, можливо, частково і неоригінальними.

Взяти хоча б гурти "Грін Грей" і "Табула Раса". Тексти мали неоднозначний, парадоксальний, яскравий зміст. Марина Одольська, забута на певний час поп-співачка, виринала вряди-годи на різних шоу талантів, збираючи консервативну аудиторію, яка цінує сильні голоси з елементами джаз- та соул- вокалізу.

Це були часи, коли деякі артисти ще дотримувалися правил розбудови іміджу, використовували притомні багатокрокові стратегії просування альбомів, і попри одвічний скепсис публіки, преси, певних культурних установ, шукали свій шлях між Сцилою таланту та Харибдою зоряної хвороби.

Спокусою тих часів як для зірок, так і для пересічних українців (яких, до слова, як я вважаю, не існує) були легкі гроші.

Бізнеси були ще на настільки зарегульованими, розпочати підприємницьку діяльність на тлі соціального хаосу було досить легко, і, звісно, не всі компанії дотримувались доброчесних практик у продажах, перемовинах, позиціонуванні.

Це був час авантюризму, дещо схожий на 80-ті у США. Культ фінансової незалежності, яппі замість хіпі, політичний популізм, а на тлі докорінних змін у суспільстві - яскраві та дещо ексцентричні обличчя на екранах.

Тоді лейбли ще вимагали від артистів повної підзвітності продюсерам, а зараз картина в творчих колах зовсім інша: щоб бути почутим, митець має постійно інвестувати і час у свій культурний розвиток та розширення естетико-філософського виднокраю, і кошти в своє просування, а гарантувати популярність може хіба що Його Величність Випадок.