Хмари малюють
Ніби розчиняють у білому блакить,
Дивні якісь кольорові стосунки,
Маляр небесний чомусь мовчить.
У своє життя йдуть всі дороги,
Своїм настроєм завжди живе тиша,
У кожному житті свої остроги,
Кожна доля у просторі завжди інша.
Щасливі ті, хто існує в Любові,
Та світ оточують Добротою й Теплом,
Повага завжди у кожному слові,
За потреби прикриють своїм крилом.
Свидетельство о публикации №221070400958