***

Звичайнісенька метушня
На вулиці, біля дому.
Там зібралася вся рідня,
Щоб стрічати його знайому.

Підкотила машина біла.
Вона вишла така легка!
І завмерла вся наша вілла:
"Яка гарна панянка молода!"

Нову знайому зустріли!
В хороми її запросили!
Пирогами пригостили,
Кофе запашний зварили.

Не переставала щебетати,
Рідних його дивувати!
Не треба так вередувати.
Гарно з нею! Не   сумувати!

Хорошу невістку будуть мати!
Вирішила все ж  розпитати,
Що думає вона, його мати..
І з цим сватів посилати!

Негоже довго відволікати!
Треба залізо кувати,
Поки гаряче воно. Засилати
Сватів до її батьківської хати!

Весілля вирішили відгуляти!?
На радість собі і дитяті:
"Та де ж грошей тих  взяти?
Коли не мають роботи завзяті!?"

Заплакала з горя мати
І батько  за столом засумував:
"Таку невістку лиш забувати!"
"Краще  йому роботу шукати!"

Навчи дітей працювати!
Хліб собі добувати!
Не надіятись на батька, матір!
Треба  в житті  все опанувати!