Золотое сечение Часть 2

Предыдущая Часть 1 http://proza.ru/2021/07/18/58

Светлой памяти Н.И. Кучерского

ЗОЛОТОЙ ЮБИЛЕЙ

Узбекистан, благодарю, мой брат,
за юбилей украинского сына!
В кипучем танце радуги горят,
аплодисментов долгий водопад, -
от этого никак я не остыну.

Узбекистан, благодарю мой брат!
От сердца к сердцу руки, словно птицы.
Добро, усиленное во сто  крат,
любовь людей, что выше всех наград,
к тебе вернулись, Николай, сторицей.

Узбекистан, благодарю мой брат,
за то, что не забыл ты песню эту
про тех лихих украинских ребят,
которым по плечу стал город-сад
с прекрасным именем поэта*.

Узбекистан, благодарю мой брат
за испытание жарой, ветрами,
за твой спокойный, неизменно, взгляд,
за этот юбилейный звездопад,
дождь золотой, пролившийся над нами!

Узбекистан! Благодарю, мой брат!

*  - город Навои


ТВIЙ ПУТЬ

Христофорiвка нас поріднила,
сам Христос, видно, тому радiв.
В нашій дружбі – велика сила
перейшла нам від наших батьків.

Батько й мати – Іван та Марія
поважали хороших людей,
i була завітною мрія -
для суспільства ростити дітей.

Старе фото – сестра i два брата,
руки в Вічності переплелись.
Тільки в пам’яті стара та хата,
де жили цi люди колись.

В сінях коні, шовковиця рясно,
опадають на землю плоди.
Жили бідно – та жили прекрасно.
Жаль, немає дороги туди.

Хто позвав тебе в дальню дорогу
з рюкзачком легеньким на спИні?!
От батьківського того порогу
путь проліг по безкрайній пустині.

I не тільки міста на карті,
де нога не ступала зроду,
твої дiї поклону варті
в допомозі простому народу.

Вдячна кожна тобi людина,
хто до тебе звернутися міг,
хоч старий, молодик чи дитина,
бідний, хворий – ти всім допомiг.

Не зламався, не відступився,
Комбінат – твоя сила i воля!
Узбекистан весь тобою гордився,
а для мами – "синочок мiй… Коля…".

Хоч до неба твій путь проліг,
на землі ти стояв так твердо,
бо зробив усе, що ти зміг.
Жив, як дихав, скажу відверто.

Христофорівка – в мареві поле,
i розкисла в дощах дорога.
Хлопчик радісно йде до школи!
Путь до знань, i до слави,  до Бога...