Я в Ровно. 8. Завтраки в условиях карантина
Конечно, завтрак - это святое! Через 10 минут я в ресторане с разочарованием разглядывал пустой зал без всякого признака еды. Где тот шведский стол, перед которым я, как буриданов осел, подолгу стоял в нерешительности, не зная какому яству отдать предпочтение первым? Все было так вкусно, свежо и красиво!
- А где еда? – С надеждой поинтересовался я у подошедшей официантки. - Где шведский стол?
- Нема шведського столу. Тепер їжу треба замовляти. Сьогодні на завтра. Все це через те клятого ковіда! – Вздохнула девушка. - Через нього ніхто не бачить яка я гарна! Ходимо в масках як прокажені!
- Ну зніми маску, я хоч подивлюся на твою красу. – Попросил я бедняжку. - Якщо не від їжі, хоч від цього отримаю задоволення.
- Нам не можна! Сказали відразу звільнять!
- Ну хоч на хвилиночку. – Я сделал умоляющее лицо. - Щоб апетит підвищився.
- Ну якщо тільки для апетиту! – Засомневалась кокетка. - А якщо він у вас навпаки зіпсується?
- Чи не зіпсується! - Заверил я ее. - У мене навіть від виду тещі апетит не псувався. Відкривай швидше! Тільки скажи як тебе звати.
Девушка убедилась, что за нами никто не наблюдает и скинула маску. Я ахнул. Такую совершенную красоту последний раз я видел в Лувре лет десять тому назад.
Довольная произведенным эффектом, красавица протянула меню. - Ну як? Апетит не зіпсувався? Якщо ні, то вибирайте на завтра. А сьогодні я принесу вам що залишилося. А звуть мене Катерина.
После такой увертюры я с удовольствием съел все что осталось: омлет из двух яиц, салат из репы, блюдечко свежайшего творога и выпил чашечку отличного капучино с кусочком вишневого рулета. Уходя, я оставил 2 доллара на чай. А однодолларовыми купюрами я запасся заранее, специально для чаевых.
- Спасибі! – Зарделась от удовольствия Катерина и отобрала меню. - Не треба замовляти. Я сама буду для вас вибирати їжу щоранку!
Быт налаживался. Не помню, чтобы я когда-либо целую неделю завтракал с таким удовольствием!
Свидетельство о публикации №221072601552