На полях та мiж рядкiв

Деякі мої уважні читачі можуть вважати або робити припущення, що циклами нарисів про естетичні наративи в різних культурах та спільнотах я намагаюся заповнити інформаційну порожнечу.

Шановні читачі цих нарисів і спроб! Скоріше за все, це не зовсім так.

Культурологічні наративи та аксіологічні тези - це не просто терабайти книг та відео. Це дещо глибше - брили непорозумінь між культурами, колективами, корпораціями, державами, це просто шквали емоцій, які можуть виникати внаслідок розв'язання загадки чи коану, це перехід від "дикого" традиціоналізму до крижаної технократичної антиутопії й навпаки. Це уроки з моделювання суспільних сценаріїв, хиткі містки між теоріями та методологіями, жива, еволюційно гнучка теоретично-експериментальна метамодель.

Це шлях між піками людської величі та глибинами ницості, дорога без кінця, вічне повернення, вічне відторгнення, лабіринт - складний, але не нерозв'язний.

Скільки ще сторінок попереду, наскільки сильними, глибокими та змістовними будуть вони, достеменно невідомо.

Чи можна розрахувати індекс пасіонарності етносу або сформувати його оптимальну еволюційну модель?

Чи можна створити та підтримувати на гідному рівні баланс між продуктивністю та етичними цінностями в транснаціональній корпорації?

Чи можна зняти суперечливості між різними полюсами світосприйняття і чи стане колись суспільство позакласовим або надкласовим?

Які цінності та змісти ми можемо позичити в тому, що культура вважає непродуктивним, застарілим дріб'язком - тобто на діонісійському полюсі відомої хрестоматійної дихотомії?

Що таке екзистенційний інтелект і чи прив'язана його "формула" до соціального детермінізму або до трендів епохи?

Які суспільства ефективніші - жорстко зарегульовані чи мобільні?

Як, розвиваючи навичку абстрактного мислення, перейти від сильної діалектики до практичного застосування змістових метамоделей?

Що таке гармонійне, далекоглядне ставлення до інтелектуальної власності і як повернути наукам та мистецтвам кришталеву чистоту й світло неоплатонізму та азарт епохи Просвітництва?

Коли "люди тексту" зможуть пробудити в собі приховані потенціали?

Як взагалі помічати й визнавати повний спектр можливостей особистості за її помилками та ілюзіями?

Коли людство зможе перейти до мультиакмеологічного підходу до розкриття та конструктивної реалізації талантів і коли макроекономічний тренд до партиципативності стане доступним більшому сегменту формально освіченої частки людства?

Це не просто потік запитань.

Це не просто попередні висновки.

Це запрошення до розмови, в якій паузи можуть інколи бути більш вагомими, ніж слова, цифри та інші деталі.

© Марина Чиянова (Maryna Tchianova), 2021

З нагоди Дня Незалежності України та з побажаннями сталого розвитку українській академічній традиції.
 
Узагальнення теоретичного досвіду 2016-2018 рр., коли мною були прочитані біографії понад 350 публічних осіб з усієї планети, в тому числі життєписи, які містили тексти, написані автентичною англійською мовою рівнів С1-С2.

Спроба підвести теоретичну базу під актуальну практику поетичного слему, контемп-хореографії, плейбек-театру, імерсивного мистецтва, а також містичних досвідів народів світу.

* Акмеологія - міжгалузеве поле досліджень на перетині культурології, філософії, соціології, кібернетики, естетики, етики, економіки, лінгвістики, математики, логіки, фізики, фізіології тощо. Походить від грецького "акмеос" - вершина.

Існують науково-дослідні інститути акмеологічного профілю, і авторка цього нарису частково ознайомлена з їх надбанням, яке стає дедалі цікавішим, адже базується на фактах реального світу та сильному математично-технологічному абстрактному моделюванні.

Підставою для додання кореню "мульти" до вже наявного терміну є досвід вивчення історій успіху визначних діячів та діячок політики, економіки, науки, мистецтв закордонних країн, які в своїх автобіографіях стверджували,що їхні таланти з віком тільки зростали, як час від часу змінювались цінності та методи досягнення глобальних цілей. Мультиакмеологічність життєвого шляху - це  наявність кількох піків соціальної успішності та філософсько-естетичної досконалості в однієї особи протягом усього життя.

Теоретики й практики акмеології проводять соціальні експерименти, семінари та інші урочисті заходи, а також пишуть наукові й публіцистичні роботи, розширюючи тезаурус сучасної української науки, вдосконалюючи практики науки, мистецтва та керування підприємствами.