Ти далеко від мене в своїм раю,
Я далеко від тебе у своїй біді,
Я давно сама це життя пізнаю,
Та шукаю дороги, якими йти.
Тиша пахне завжди небуттям,
Прапори бажань змінили колір,
Час втомився від застиглих драм,
Утаємничених життєвих колій.
Рух давно забув своє призначення,
Ніби його поглинула байдужість.
І коли життя запрошує на побачення,
Він завжди проявляє свою хижість.
Так приємно стояти, немов монумент,
Відчуває вже велич таку сам до себе.
Та й не може ніякий знайти аргумент,
Щоб постійний плин став, як потреба.
Рух давно забув
© Copyright: Нелли-Киев, 2021
Свидетельство о публикации №221082501471
Свидетельство о публикации №221082501471
Рецензии