Автор-читатель

                Автор-читач
                Вона закрила зошит і сперлася на спинку крісла, закривши очі. Хвиля натхнення – її вир вже минув, але хвилі неначе ще пробігали. Виникло відчуття здивування, бо фінал вийшов знову не таким. А чому, власне, не таким? Персонаж з’явився наче сам по собі і просився на папір, змушував себе уявити і описати. Із ним траплялися, або не траплялися події – тільки встигай записати, і раптом наступало закінчення. Інтуїтивно відчувала, що закінчення і не могло бути інакшим. Воно ідеально визначалося характером персонажа, але часто виявлялося несподіваним для автора.
                Тому вона просто сиділа, майже фізично відчуваючи, як минають хвилі натхнення. І те, що вони залишають не спустошення, а піднесення, наче на висоті хвилі, було найкращим мірилом вдалого тексту. Так, його можливо потрібно буде доопрацювати, але часто результат натхнення виходив кращий за інші варіанти, бо був природним.
                Ще раз перечитала написане, бо цінувала свою перевагу бути першим читачем власного твору. З’явилося відчуття радості, бо якщо інший читач зможе відчути хоч частину того, що відчуває автор, то твір удався.

12.08.2021-5.09.2021
Світлина із інтернету.