Поучительная притча для лицемера

   Поучительная притча для лицемера

 Десь, в самому центрі Середньої  Азії, в віддаленому аулі, жив сивочолий чоловік. Роки праці зламали йому здоров’я. Але він ніколи не жалівся кому було з цього приводу, все переводив як правило на жарт. Так склалося, що за десятиліття прожитих  років він набув дару цілительства. В основному лікував всіх бажаючих травами та настоями їх. По всіх околицях про нього йшла добра слава, і всі його як правило звали просто -  «Цілитель». Жив він лише зі своєю , вже в літах дружиною. Діти давно стали дорослими, завели свої сім’ї та роз’їхались хто куди. Він крім зцілювання, ще займався вирощуванням квітів, любив майструвати та готувати смачну їжу. Хто не просив його в чомусь, всім не відказував і допомагав. Любив тварин та  птахів. Якось до його двору прибилась поранена сорока. Цілитель підібрав її та вилікував від рани. Так сорока і стала майже постійно жити у нього при дворі. Та що цікаво, з часом він навчив її розмовляти , як те роблять люди. І де ото сорока не літає, все приносить Цілителю якісь новини.
     Одного разу, ота сама сорока прилетіла та й розповіла, що в сусідньому аулі бідує чоловічок, що геть впав на ноги. То ще як-так, то міг ледь-ледь рухатись. Та з часом геть ноги його відмовили і він став повністю лежачим.
Не гаючись, Цілитель відправився в той аул. Пішки довелось добиратись аж за три версти. Зразу ж, обгледів хворого і сказав: « Буду тебе лікувати, але щоб всі мої рекомендації виконував справно»!
    Отой хворий чоловік вже був досить в літах, далеко за вісімдесят. Та й жив він одиноко. Троє його синів жили хто де. Мали свої сім’ї, та майже ніколи не навідувались до старого. Навіть кружки води нікому було йому подати. А коли геть впав на ноги , то часами став і голодувати.
     Ото ж, Цілитель тепер кожного дня вставав рано – вранці, заварював хворому трави, готував різні мазі та відправлявся в дорогу в той аул. Доводилось йому і на ринок ходити, щоб закупити дещо з продуктів, а де що й приготувати для хворого. Так йшов час. І десь через пів року, хворий потихеньку почав ставати на ноги, та поступово вчитись ходити. З часом, навіть самостійно, на ходулях, вже міг сам діставатись до свого тину. Бо за ним, десь вже в далині, був ринок. Там завжди кипіло життя, і йому було цікаво все спостерігати, що там коїлось.
     Якось, коли він стояв біля тину, до нього підійшла сусідка і завела з ним розмову. Говорили і про те, і про се, навіть завели розмову про Цілителя. Цей хворий чолов’яга, як правило, в очі Цілителя, любив його розхвалювати на всі лади, називаючи його розумником та майстром на всі лади.
      Всю їх розмову тихенько слухала ота сама сорока, від самого початку та й до кінця. Хутко полетіла додому до Цілителя і розповіла йому все, що почула. Суть розмови цього хворого чоловіка та сусідки звелася за словами сороки до одного: Цей Цілитель, сказав чолов’яга, звичайний шарлатан. Та ще й обкрадає мене. То горщик поцупит у мене, то щось з реманенту. Завжди додому повертається не з порожніми руками. Та саме головне – якби в мене  були здорові ноги, то я і знати б його не хотів. Випер би його з мого двору хутко…..
    У  все, що розповіла сорока, Цілитель повірив зразу ж, бо знав, що тварини, чи птахи брехати не можуть. Бути циніком, брехати, лаятись, проклинати все це було характерним лише для людей, але не для них. В той вечір він сидів дома, довго роздумував про все що почув від пташки. А на наступний день, рано – вранці, як завжди підготував все для хворого і вирушив в дорогу.
     Так трапилось, що якраз в цей день хворий, як ніколи раніше, улесливо розмовляв з ним, все прихвалюючи його. Був красномовний, ну прямо розспівував як соловей. А Цілитель лише мовчав та робив свою справу. І подалі, він а ні слова не сказав цьому чоловічкові про те, що розповіла йому сорока. Так і продовжував його лікувати, готувати йому їжу і таке інше. Він знав, що від добра, добра не варто чекати. Більш прислуховувався до мудрих порад Омара Хайяма:
                Ты лучше голодай,
                чем что попало есть.
                И лучше будь один,
                чем вместе с кем попало.
                Добром добро оплатишь
                -  молодец!
                На зло добром ответишь
                – ты мудрец.