лечу до тебе мій рідний край
в думках..
але ж
мене не ждеш..
я все ще та, що і була
в дитинстві
юності крилатій..
хіба я можу зрадити любовь,
що дарували бусли біля хати
сади і квіти мамині очі
і лагідні очі тата..
не зможу..
з нею і помру..
і вітром плечу
до тебе рідна хата
Зоя МІщенко
***
© Copyright: Зоя Мищенко, 2021
Свидетельство о публикации №221093001240
Свидетельство о публикации №221093001240
Рецензии