А звідки ти знаєш? – спитала вона.
На полі життя мого завжди стерня.
Можливо тому оті віщі сни
Дарують мені, що не має ціни.
Та я проникаю у світ потаємного.
Ніхто не чекає від мене взаємного.
Сама вибираю свою дорогу,
Дивлюся у небо, не на підлогу.
Й серце заповнює Любов неземна,
У кожного щастя лиш свої імена.
На полi життя
© Copyright: Нелли-Киев, 2021
Свидетельство о публикации №221100300904
Свидетельство о публикации №221100300904
Рецензии